Фіскальний представник у ЄС для іноземного імпортера

Український виробник продає запчастини польському дистриб’ютору. Першу партію покупець імпортує сам. Для другої пропонує виробнику завезти товар на склад біля Познані й виставляти рахунки в міру продажу. Адреса доставки та сама. Проте в другій угоді саме виробник може стати імпортером і платником ПДВ у Польщі. Хто в такому разі подасть польську декларацію?
Фіскальний представник потрібен, коли в компанії виникають місцеві обов’язки з ПДВ і закон відповідної країни вимагає їх виконувати через представника. Іноді його залучають для окремого способу обліку імпортного ПДВ. Щоб визначити свій випадок, з’ясуйте, де заснована компанія, у якій країні товар випустять у вільний обіг і хто кому його продасть після ввезення. Нижче розглянемо звичайні комерційні поставки товарів між підприємствами.
Що саме робить представник з ПДВ
Фіскальний представник діє від імені іноземної компанії перед податковим органом у межах місцевих правил і наданих повноважень. Наприклад, у Польщі він веде облік, готує декларації та відповідає солідарно з платником за податкові зобов’язання, які розраховує від його імені. Саме тому ще до підписання договору він може попросити перелік покупців, проєкти інвойсів і прогноз обороту.
Митний представник отримує окреме доручення на роботу з митницею. Номер EORI ідентифікує учасника митних операцій, а місцевий номер ПДВ використовують для податкового обліку. Навіть якщо обидві функції виконує одна компанія, перевірте в договорі повноваження на кожну з них. Докладніше про оформлення декларації — у матеріалі про роль митного брокера.
У якій країні перевіряти обов’язки імпортера
Для митного оформлення в країнах ЄС спершу визначте місце випуску товару. Наприклад, якщо вантаж перетинає польський кордон і прямує під зовнішнім транзитом до Франції, де завершується транзит і товар випускають у вільний обіг, імпортний ПДВ аналізують у Франції. Якщо товар випустили в Польщі й потім відправили до Франції, потрібно окремо розглянути польський імпорт і подальше переміщення між двома державами. Позначка «доставка до Франції» в заявці цих деталей не розкриває.
Польща і Франція для компанії з України
Польща. Якщо підприємство не має місцезнаходження або постійного місця ведення діяльності в ЄС і зобов’язане зареєструватися в Польщі як активний платник ПДВ, за загальним правилом воно має призначити податкового представника. Це випливає зі ст. 18a польського закону про ПДВ. Передбачено виняток для підприємств, які відповідають умовам щодо місцезнаходження або постійного місця діяльності в Норвегії чи Великій Британії. Український виробник, який працює лише з України, під цей виняток не підпадає.
Для компанії, заснованої, наприклад, у Німеччині, польський закон дозволяє призначити представника добровільно. Німецький номер ПДВ, який українська компанія отримала лише для звітності, сам собою такого статусу їй не надає.
Повернімося до запчастин. Якщо польський покупець купує партію та імпортує її від свого імені, сам цей рейс зазвичай не створює для продавця потреби у польському представнику. Якщо український виробник імпортує власний товар, зберігає запас у Польщі й звідти продає його кільком місцевим клієнтам, слід перевірити його обов’язок зареєструватися до початку таких операцій. Плануючи вантажні перевезення між Україною та Польщею, вкажіть у заявці і власника запасу, і компанію, яка здійснить імпорт. Оператор складу може лише приймати палети.
Франція. Французька податкова адміністрація включає Україну до переліку країн, для підприємств з яких діє виняток з обов’язкового фіскального представництва. Українська компанія, заснована в Україні, за потреби може оформити французьку ПДВ-реєстрацію самостійно. Потребу в номері та звітності визначають за операціями. Для перевезення вантажу до Франції із подальшим продажем зі складу зафіксуйте, хто ввозить товар і хто виставляє французькому покупцю рахунок. Саме ці відомості потрібні для перевірки.
Нідерланди і сплата імпортного ПДВ через декларацію
Уявімо морське контейнерне перевезення з випуском товару в Роттердамі. Імпортер хоче відобразити нідерландський ПДВ у періодичній декларації, щоб не фінансувати податок під час ввезення. Для цього діє дозвіл за статтею 23. За роз’ясненням Belastingdienst, підприємець, заснований за межами Нідерландів, не може самостійно подати заявку на такий дозвіл. Загальний фіскальний представник може подати її від імені клієнта. Для операцій, які охоплює обмежене представництво, за певних умов можна скористатися дозволом самого представника.
Припустімо, база імпортного ПДВ становить 50 000 євро, а ставка для товару — 21 %. Податок дорівнює 10 500 євро. За статтею 23 його декларують за відповідний період. Якщо імпортер має повне право на відрахування, цю суму можна відрахувати в тій самій декларації. Для фінансового директора різниця конкретна — чи потрібно виділяти 10 500 євро на дату ввезення. Якщо право на відрахування часткове, невідрахована частина залишається до сплати.
Що змінюють умови DAP і DDP
За DAP імпортні формальності за договором покладено на покупця. За DDP їх бере на себе продавець. До погодження ціни DDP продавцю варто уточнити, хто зможе виступити декларантом, на кого оформлять імпорт, як буде сплачено або задекларовано ПДВ та хто має право на відрахування. Умови Incoterms® розподіляють договірні обов’язки. Право на відрахування визначають податкові правила й документи конкретної угоди.
Наприклад, у калькуляції DDP продавець заклав суму ПДВ як майбутнє відрахування, а в проєкті імпортної декларації зазначено покупця як імпортера. До відправлення передайте проєкт місцевому фахівцю з ПДВ і узгодьте його з договором. Самої оплати рахунку брокера недостатньо, щоб отримати відрахування. Значення мають використання товару в діяльності, яка дає таке право, та імпортний документ, що зазначає відповідну особу як одержувача або імпортера і дозволяє визначити суму ПДВ.
Що передати представнику до першої поставки
Про компанію. Зазначте країну реєстрації, наявність постійного місця діяльності в ЄС, чинні номери ПДВ із зазначенням країн та EORI. Додайте витяг із реєстру і дані особи, уповноваженої підписати доручення. Сам факт оренди місця на складі ще не доводить наявності постійного місця діяльності для цілей ПДВ.
Про рух товару. Надішліть договір, проєкт інвойсу з умовами поставки, місце митного випуску та адресу складу. Укажіть, кому належить товар на кожному етапі та куди піде наступна партія. За консолідації вантажів один автомобіль може везти партії кількох продавців. Позначте, до якого інвойсу та імпортера належить кожна партія.
Про звітність і кошти. Погодьте, з якої дати діє доручення, хто подає декларації, хто перераховує ПДВ та в який строк склад передає підтвердження руху товару. Уточніть, чи потрібне забезпечення та що станеться, якщо покупець поверне товар або зміниться країна доставки.
До замовлення митно-брокерських послуг попросіть підтвердити дві речі письмово — хто уповноважений оформити ввезення та хто відзвітує з ПДВ за першою поставкою. Для виробника з нашого прикладу саме перехід від продажу дистриб’ютору до торгівлі з власного запасу є приводом переглянути ці домовленості.











